|
|||
| |||
|
|||
Є одна річ, з якою погодиться будь-який досвідчений звукорежисер концертних турів: ви завжди поступово збільшуєте кількість входів/виходів, тому що рідко трапляється турне, під час якого потреби у них не зростають. Тому може здатися дивним, що коли поточний тур Майка Шиноди з гурту Linkin Park під назвою Post Traumatic тільки починався, звукорежисери Майк Фенуел (Mike Fanuele) та Кевін Маккарті (Kevin “Tater” McCarthy) вдвох використовували одну мікшерну консоль DiGiCo SD12. Після першого шоу SD12 було відправлено для азійської та європейської частин турне, і Маккарті, який вже понад десятиріччя асоціюється з Шинодою, обрав пару суперпортативних консолей DiGiCo SD11i для шоу в Азії. Він говорить, що зробити такий вибір його змусила ціла низка критеріїв. «Багато людей запитували мене, чому я обрав SD11i, – розповідає він. – Спочатку був лише Майк Шинода і жодного іншого учасника гурту. Бенд та додаткову команду було додано після того, як все обладнання було доставлено до Гонконгу для азійської та європейської частин туру. Після кількох шоу я звик до усіх нових входів та 12-фейдерного формату, тож я вирішив користуватися ними протягом всього туру. Щодня я просто відкривав кришку й одразу був готовий до роботи».
Для Фенуела це перший тур з Шинодою після роботи з великою кількістю артистів від Meghan Trainor та Fifth Harmony до The Chainsmokers і Garbage. «Майк почав цей цикл туру на сцені, граючи на клавішних, синтезаторах, дрампедах і запускаючи семпли з Maschine. У першого шоу він виступав на додатковій сцені поруч з FOH, де Tater та я удвох працювали з міксами на одній і тій самій консолі SD12. Я зайняв ліву сторону консолі та подавав свій мікс на системний процесор потім на PA, а Tater працював на правій стороні, де мікширував моніторний мікс для вушних моніторів Майка. Це був унікальний досвід. Гнучкість консолі чудово відповідала задачі, і ми обидва могли керувати робочим процесом, щоб задовольнити власні потреби».
Після того як Шинода додав барабанщика Дена Мейо (Dan Mayo) та мультиінструменталіста Метта Гарріса (Matt Harris), кількість входів різко збільшилася. McCarthy згадує: «Ми використовували приблизно 52 входи обох консолей, з’єднаних між собою оптичним кабелем. Ми мали один SD рек для моніторів, із сімома 32-бітними попередніми підсилювачами Stadius, п’ятьма 32-бітними DAC-картами Stadius та однією картою AES. І нарешті у мене було 8 стереоміксів для кількох in-ear систем а також три додаткові мікси звичайних моніторів».
Фенуел працював з кількома різними консолями DiGiCo протягом туру, який якраз завершився для США і прямував назад до Європи для додаткових виступів. Він обрав SD12 для першої азійської частини турне, перейшовши на SD10 для концертів у США. «І Tater, і я були вражені потужністю, гнучкістю та характеристиками SD11i. Але протягом турне у мене виникла потреба в додаткових фейдерах, і я перейшов на SD12 для FOH в азійській та європейській частинах туру. Я одразу закохався у цю консоль. Вона неймовірно комфортна для роботи, і якщо порівнювати розмір та гнучкість, я думаю, що SD12 – оптимальний варіант. Ми грали у різних приміщеннях: у клубах, на маленьких концертних залах та стадіонах, і розміри SD12 підходили для всіх ситуацій». “Ми з Майком комунікували між собою, надсилаючи одне одному текстові повідомлення безпосередньо з консолей, з’єднаних між собою”.
|
|||
|